Дорогі художники-лялькарі!
Запрошуємо Вас взяти участь у щорічній новорічно-різдвяній експозиції в галереї Парсуна, відкриття якої відбудеться 18 грудня 2014.
Чекаємо на Ваші роботи до 15 грудня.
Найкраща робота, яка буде виконана до 3 грудня, прикрашатиме афішу галереї.
Бажаємо творчих успіхів!
Надсилайте фото робіт на e-mail:- nk@parsuna.ua
Принцессы на кирпичах
Марина Брикимова
Привычный город, окольцованный лабиринтом дорог, залитый неоновой рекламой, озаренный светом надежд и иллюзий, погруженный в раздумья, клубы сигаретного дыма и угарного газа. Лучше него может быть только город, в котором еще не бывал. Чтобы попасть туда, не обязательно далеко ехать. В галерее «Парсуна» керамисты Владимир Корниенко, Лиза Портнова и Андрей Кириченко создали свой, может быть, самый уютный на земле, и в тоже время фантасмагорический город
Просьба принести куклы в галерею с 23 по 25 декабря.
Ждем Вас в галерее!
Дорогі друзі!
Колектив галереї Парсуна вдячний усім учасникам, художникам і гостям виставки «ГРА ГРАФІКА».
Окрема подяка Євгену Чорному за чудові фото з відкриття виставки.
Виставка триватиме до 30 жовтня.
Від Павла Макова ще знаю: існує по світу невидиме, та дієво відчутне братство майстрів, подібне до шляхетної касти гравців у бісер: братство графіків-граверів, утаємничених у дійство на папері. За рівнем дружньої підтримки їх можна ще порівняти з масонською ложею. У графіків-граверів є свої резиденціії по всьому світу, свої майстерні із власними секретами, своя пошта, своя мова спілкування – та, зрештою, свій світ, не завжди паралельний тому, в якому перебуває той чи інший автор у своїй обмежено-матеріальній іпостасі.
Треба відддати належне нашій талановитій «гравчині в бісер»: об’їздивши півсвіту, вона у творчості жодного разу не спокусилася ефектно-екзотичним мотивом, не принизила уявного глядача розчерком: мовляв, і «я тут була». З іншого боку, важко переоцінити вплив Заходу на творчість Катерини Свіргуненко. Залишаючись українською мисткинею в кожному своєму штриху, вона відрізняється непересічною послідовністю, фанатичною скрупульозністю, невикоріненою жагою «дійти до меж можливого» при випробуванні чергового мотиву… який насправді її просто не відпускає; раз потрапивши на очі – потім уже надовго оселяється в роботах, що створюються нею на теренах різних країн. Заледве не різних континентів.
Поп-артівський ефект: зображення, зберігаючи суть, щоразу перероджується, а, отже, виявляє парадоксальну нетотожність первісному змісту. На відміну од поп-арту, який вже став класикою історії, нашу сучасницю не цікавлять ні культові персони, ні знакові предмети вжитку. Єдиним критерієм її відбору лишається індивідуальний смак, густо замішаний на екзистенційному переживанні. Свідомо це зроблено чи ні, та для кожного її «обранця» легко віднайти свою аналогію на вітчизняному просторі. Ще одне важливе спостереження, винесене нею із західного світу – та не одному західному світу властиве: «Навколишній світ складається з упереджень, правил, умовностей», — зізнається Катерина. — Зрештою, у нас аналогічно, тільки бруду більше – і правила міняються щомісяця, часто без оголошення. Відтак – природне для митця бажання їх невпинно порушувати, влаштувавши непоштивий вихор, принаймні на території власної творчості.
Наскрізний прихований конфлікт більшості її робіт – між каркасом об’єкту та елегантним капризом тла. Чи не через це звертається до кремезно-міцних об’єктів прагматичного штибу, за пильне зацікавлення якими авторці можна було б дорікнути запізнілим урбанізмом. Авжеж ні: міст, фонтан, вежа зображуються моторошно-очудненими, начебто побаченими поглядом марсіанина, хоч і немає в їхніх обрисах дразливої незвичності. До власне матеріального предмета нерідко долучається абстрактна фігура. Усталена «картина світу» мовби пересмикується судомою, але ж і тут не просто так. «Пустує мова знов і знов, міняється порядок в гаммі… щоб нитку яви віднайти», — мовив якось поет. Так і тут: катаклізми, які переживає образ, виявляють у ньому несподівані грані та нюанси. Якщо й доводиться жертвувати поверховою гармонією, то компенсація приходить неодмінно. Розщеплення образу спричиняє його ж поглиблення. Або ж розкриття потайних комірчин Буття…
Коли тверда плоть будови поростає блідо-світлим негативом, який кінематографісти всього світу використовують у сценах прозрінь, струсів, зіткнень чи просто катастроф, у проміжках між її непорушними перетинками хрипить голос глупої ночі – от він і є достоту непорушним, нескасовним, вічним. А кремезна будова, навпаки, зізнається у своїй конечності, непевності, вторинності… самозрадливій бляклості.
Буденно-повсякденне невблаганно наступає з усіх боків, але «романтична реакція» на нього теж є невблаганною, невідворотною. Митець мужньо опирається домінанті довкілля, врешті-решт перетворюючи його фрагменти – ті, що трапилися йому на очі – на своєрідні «перли творіння», позбавляючи їх новочасної агресії, а головне – one-dimensional, притаманної новочасній людині (одні стверджують, з 1920-х, інші – з 1950-х років).
Байдуже: митець живе у своєму винятковому вимірі – вимірі мужньої гри, вибору та напруженої щоденної праці, яка схожа на пірнання шукача перлів в морській глибині.
До речі, і за результатом теж.
Олег Сидор-Гібелинда
«Митець живе у своєму винятковому вимірі –
вимірі мужньої гри, вибору та напруженої щоденної праці,
яка схожа на пірнання шукача перлів в морській глибині.»
Олег Сидор-Гібелинда
Почнемо з гри.
Гру можна сприймати як інший світ, протилежний світу повсякденності. Всередині цього світу діють свої правила, своя мова, знаки, своя раціональність, що доступна тим, хто грає або тим, хто цю гру створює.
В грі є свій простір, де проходять дійства: будь-то ігрова дитяча кімната чи шахова дошка, спортивна арена чи артистична сцена… Гра захоплює, занурює в свій світ незвичайного, таємничого. Присутність елементу влади над ігровим світом (в разі перемоги) приводить гравця до насолоди і почуття всемогутності.
Перефразовуючи відомий вислів У. Шекспіра «Все життя – театр..», можна з невеликою долею іронії сказати, що «все життя – це гра…». Ми виростаємо і наші дитячі іграшки змінюємо на інші, дорослі. Але в душі все одно ми – діти, і граємо, мріючи про перемогу.
«Погратися» ми запропонували нашим майстрам-лялькарям і талановитій художниці К. Свіргуненко.
Катерина Свіргуненко – українська мисткиня — в кожному своєму штриху, вона відрізняється непересічною послідовністю, фанатичною скрупульозністю, невикоріненою жагою «дійти до меж можливого» при випробуванні чергового мотиву… який насправді її просто не відпускає; раз потрапивши на очі – потім уже надовго оселяється в роботах, що створюються нею на теренах різних країн. Наскрізний прихований конфлікт більшості її робіт – між каркасом об’єкту та елегантним капризом тла. Якщо й доводиться жертвувати поверховою гармонією, то компенсація приходить неодмінно. Буденно-повсякденне невблаганно наступає з усіх боків, але «романтична реакція» на нього теж є невблаганною, невідворотною. Митець мужньо опирається домінанті довкілля, врешті-решт перетворюючи його фрагменти – ті, що трапилися йому на очі – на своєрідні «перли творіння», позбавляючи їх новочасної агресії. Мисткиня живе у своєму винятковому вимірі – вимірі мужньої гри, вибору та напруженої щоденної праці, яка схожа на пірнання шукача перлів в морській глибині.
Назва ГРА ГРАФІКА – це переплетіння графічного і наочного зображення гри.
«Девочка в шаре» О. Король — спроба по-своєму побачити наших дітей в їх віртуальному світі. «Справжні музиканти» І. Єлісєєвої, «Гра в піжмурки» О. Пірожок, «Я образилась» Н. Крави, «Гра в шахи» О. Весни, «Веселий потяг» М. Руденко, «Чорна королева» Н. Кацан, «Грай, Фіма, грай!» В. Мендель та інші – казковий світ, в якому немає правил, а є справжня дитяча безпосередність, яку дорослі проносять крізь життя.
Задача курса: ознакомить слушателей с основами композиции кукольного дизайна. Помочь освоить навыки лепки головы, рук и ног, причёски.
Дата начала занятий может корректироваться.
З усіх питань звертайтесь за тел.: (044) 425 24 15, 097 494 08 65
або e-mail: nk@parsuna.ua
