Blog

Добавлено:
13.02.2015
Категории:

Атракціон

Posted: 13.02.2015
Аттракцион

«Життя – це театр» — резюмував Вільям Шекспір у 16 столітті. «Життя – це атракціон» — відповів драматургові Олег Педан. Режисер, сценарист, майстер об’ємної анімаційної ляльки Олег Педан та художник-постановник Ігор Котков закінчили роботу над короткометражною картиною під назвою «Атракціон». Життя з усіма його суперечностями, радостями і смутками за сюжетом стрічки стають розвагою, своєрідною грою Долі. Лише за вісім хвилин перед очима глядачів пронесеться все життя головного героя, якого режисер, до речі, лишив поза кадром.

Декорації та героїв  нового фільму можна побачити на виставці «Атракціон» до 28 лютого.

Дякуємо телеканалу «Культура» за сюжет.

 

Добавлено:
07.12.2014
Категории:

Нам 8 лет!

Posted: 07.12.2014
web

Нам 17 ноября 8 лет!


Время легко и непринужденно перелистнуло еще одну страницу истории галереи. Были в ней теплые встречи и знакомства, новые открытия и познания. Спасибо всем, кто был с нами все это время,- за Ваши открытые сердца, поддержку, за новые идеи и неиссякаемую энергию добра!


https://www.youtube.com/watch?v=0yoZvUaaTQE

Добавлено:
27.11.2014
Категории:

Поэзия моего города

Posted: 27.11.2014
Рoesija moego goroda

Поэзия моего города

Выставка скульптуры и художественной керамики Елизаветы Портновой, Андрея Кириченко и Владимира Корниенко. Художники создали свой, может быть, самый уютный на земле, и в тоже время фантасмагорический город. За каждым образом, представленным на выставке, просматривается личность и переживания авторов. У каждого из керамистов свое представление о городе, но вместе им удается создать некую альтернативную уютную волшебную действительность.

 Кириченко Андрей  (г. Киев). С 2003г. работает в частной мастерской, создавая художественную керамику. Художник экспериментирует с классическими и  современными технологиями, работает в различных направлениях и жанрах. Принимает участие в выставках с 2004г. Персональный проект «Свет и камень» ” с  Е. Портновой  в Музее- мастерской И. Кавалеридзе (2012г.) В 2013 году участвовал в  фестивалях  современного искусства  «ГОГОЛЬFEST» и «Современная керамика в урбанистическом пространстве». Работы находятся в частных коллекциях Украины и за рубежом.     

 Портнова Елизавета (г. Киев). В 2002 году закончила Киевский индустриальный колледж, факультет художественной керамики.  Принимала участие в реконструкции керамических розеток в соборе Успения Пресвятой Богородицы (храм Киево-Печерской лавры); в оформлении «Пейзажной аллеи». С 1998 года участвует в выставках. Персональный проект «Свет и камень» ” с А. Кириченко  в Музее- мастерской И. Кавалеридзе (2012г.)  Ее работы находятся в частных коллекциях в Украине и за рубежом.

Корниенко Владимир (г.Харьков). Основные направления художестенная керамика и гончарство. С 2004 года принимает участие в выставках и симпозиумах . В 2013г.  участвовал в  фестивалях  современного искусства  «ГОГОЛЬFEST» и «Современная керамика в урбанистическом пространстве». В 2014 году участвовал в выставке «Це-Глина».  Работы находятся в частных коллекциях Украины и за рубежом.

Добавлено:
21.11.2014
Категории:

Поэзия моего города

Posted: 21.11.2014
Baner_Parsuna-afisha-vistavka-keramika-kukla-skulptura-poesija-moego-goroda-parsuna-ua-20

Дорогие друзья! Коллектив галереи Парсуна благодарит художников, музыкантов, журналистов и гостей, посетивших презентацию выставки «Поэзия моего города». Мистический вечер на старом Подоле, созданный творческим союзом худохников-керамистов Кириченко Андрея, Портновой Лизы и Корниенко Владимира не оставил равнодушным никого.
Ждем Вас в галерее с 21 ноября до 17 декабря.

Добавлено:
18.11.2014
Категории:

Новорічна виставка

Posted: 18.11.2014
Katsan

Дорогі художники-лялькарі!

Запрошуємо Вас взяти участь у щорічній новорічно-різдвяній експозиції в  галереї Парсуна, відкриття  якої відбудеться 18 грудня 2014.

Чекаємо на Ваші роботи до 15 грудня.

Найкраща робота, яка буде виконана до 3 грудня,  прикрашатиме  афішу галереї.

Бажаємо творчих успіхів!

Надсилайте фото робіт на e-mail:- nk@parsuna.ua

 

 

 

Добавлено:
08.11.2014

Анонс

Posted: 08.11.2014
baner_parsuna_Web_02

­Принцессы на кирпичах

Марина Брикимова

Привычный город, окольцованный лабиринтом дорог, залитый неоновой рекламой, озаренный светом надежд и иллюзий, погруженный в раздумья, клубы сигаретного дыма и угарного газа. Лучше него может быть только город, в котором еще не бывал. Чтобы попасть туда, не обязательно далеко ехать. В галерее «Парсуна» керамисты Владимир Корниенко, Лиза Портнова и Андрей Кириченко создали свой, может быть, самый уютный на земле, и в тоже время фантасмагорический город

Добавлено:
08.11.2014

Дебют №22

Posted: 08.11.2014
Debuyt 21

Вниманию выпускников «Школы кукольного мастерства» галереи Парсуна.

Открытие дебютной выставки №22 — «Моя первая кукла» состоится 26 декабря  2014 года в 17:00.

Просьба принести куклы в галерею с 23 по 25 декабря.

Ждем Вас в галерее!

Добавлено:
11.10.2014

ГРА ГРАФІКА

Posted: 11.10.2014
kukla-lialka-doll-gra-grafika-parsuna-ua-3

У Галереї Парсуна до 30 жовтня триває виставка авторської ляльки українських художників-лялькарів та графіки Катерини Свіргуненко «ГРА ГРАФІКА».

Добавлено:
11.10.2014

ГРА ГРАФІКА

Posted: 11.10.2014
Gra grafika

Дорогі друзі!
Колектив галереї Парсуна вдячний усім учасникам, художникам і гостям виставки «ГРА ГРАФІКА».
Окрема подяка Євгену Чорному за чудові фото з відкриття виставки.
Виставка триватиме до 30 жовтня.

Добавлено:
01.10.2014
Категории:

ГРА ГРАФІКА

Posted: 01.10.2014
swirgunenko-katerina-gra-grafika-parsuna-1

Запрошуємо відвідати виставку

«ГРА ГРАФІКА»

7.10.14. — 30.10.14

Графіка Катерини Свіргуненко та авторські ляльки українських художників.

Від Павла Макова ще знаю: існує по світу невидиме, та дієво відчутне братство майстрів, подібне до шляхетної касти гравців у бісер: братство графіків-граверів, утаємничених у дійство на папері. За рівнем дружньої підтримки їх можна ще порівняти з масонською ложею. У графіків-граверів є свої резиденціії по всьому світу, свої майстерні із власними секретами, своя пошта, своя мова спілкування – та, зрештою, свій світ, не завжди паралельний тому, в якому перебуває той чи інший автор у своїй обмежено-матеріальній іпостасі.

Треба відддати належне нашій талановитій «гравчині в бісер»: об’їздивши півсвіту, вона у творчості жодного разу не спокусилася ефектно-екзотичним мотивом, не принизила уявного глядача розчерком: мовляв, і «я тут була». З іншого боку, важко переоцінити вплив Заходу на творчість Катерини Свіргуненко. Залишаючись українською мисткинею в кожному своєму штриху, вона відрізняється непересічною послідовністю, фанатичною скрупульозністю, невикоріненою жагою «дійти до меж можливого» при випробуванні чергового мотиву… який насправді її просто не відпускає; раз потрапивши на очі – потім уже надовго оселяється в роботах, що створюються нею на теренах різних країн. Заледве не різних континентів.

Поп-артівський ефект: зображення, зберігаючи суть, щоразу перероджується, а, отже, виявляє парадоксальну нетотожність первісному змісту. На відміну од поп-арту, який вже став класикою історії, нашу сучасницю не цікавлять ні культові персони, ні знакові предмети вжитку. Єдиним критерієм її відбору лишається індивідуальний смак, густо замішаний на екзистенційному переживанні. Свідомо це зроблено чи ні, та для кожного її «обранця» легко віднайти свою аналогію на вітчизняному просторі. Ще одне важливе спостереження, винесене нею із західного світу – та не одному західному світу властиве: «Навколишній світ складається з упереджень, правил, умовностей», — зізнається Катерина. — Зрештою, у нас аналогічно, тільки бруду більше – і правила міняються щомісяця, часто без оголошення. Відтак – природне для митця бажання їх невпинно порушувати, влаштувавши непоштивий вихор, принаймні на території власної творчості.

Наскрізний прихований конфлікт більшості її робіт – між каркасом об’єкту та елегантним капризом тла. Чи не через це звертається до кремезно-міцних об’єктів прагматичного штибу, за пильне зацікавлення якими авторці можна було б дорікнути запізнілим урбанізмом. Авжеж ні: міст, фонтан, вежа зображуються моторошно-очудненими, начебто побаченими поглядом марсіанина, хоч і немає в їхніх обрисах дразливої незвичності. До власне матеріального предмета нерідко долучається абстрактна фігура. Усталена «картина світу» мовби пересмикується судомою, але ж і тут не просто так. «Пустує мова знов і знов, міняється порядок в гаммі… щоб нитку яви віднайти», — мовив якось поет. Так і тут: катаклізми, які переживає образ, виявляють у ньому несподівані грані та нюанси. Якщо й доводиться жертвувати поверховою гармонією, то компенсація приходить неодмінно. Розщеплення образу спричиняє його ж поглиблення. Або ж розкриття потайних комірчин Буття…

Коли тверда плоть будови поростає блідо-світлим негативом, який кінематографісти всього світу використовують у сценах прозрінь, струсів, зіткнень чи просто катастроф, у проміжках між її непорушними перетинками хрипить голос глупої ночі – от він і є достоту непорушним, нескасовним, вічним. А кремезна будова, навпаки, зізнається у своїй конечності, непевності, вторинності… самозрадливій бляклості.

Буденно-повсякденне невблаганно наступає з усіх боків, але «романтична реакція» на нього теж є невблаганною, невідворотною. Митець мужньо опирається домінанті довкілля, врешті-решт перетворюючи його фрагменти – ті, що трапилися йому на очі – на своєрідні «перли творіння», позбавляючи їх новочасної агресії, а головне – one-dimensional, притаманної новочасній людині (одні стверджують, з 1920-х, інші – з 1950-х років).

Байдуже: митець живе у своєму винятковому вимірі – вимірі мужньої гри, вибору та напруженої щоденної праці, яка схожа на пірнання шукача перлів в морській глибині.

До речі, і за результатом теж.

Олег Сидор-Гібелинда