­Принцессы на кирпичах

Марина Брикимова

Привычный город, окольцованный лабиринтом дорог, залитый неоновой рекламой, озаренный светом надежд и иллюзий, погруженный в раздумья, клубы сигаретного дыма и угарного газа. Лучше него может быть только город, в котором еще не бывал. Чтобы попасть туда, не обязательно далеко ехать. В галерее «Парсуна» керамисты Владимир Корниенко, Лиза Портнова и Андрей Кириченко создали свой, может быть, самый уютный на земле, и в тоже время фантасмагорический город

ГРА ГРАФІКА

7.10.14. — 30.10.14

«Митець живе у своєму винятковому вимірі –

вимірі мужньої гри, вибору та напруженої щоденної праці,

яка схожа на пірнання шукача перлів в морській глибині.»

Олег Сидор-Гібелинда

Почнемо з гри.

Гру  можна сприймати як інший світ, протилежний світу повсякденності. Всередині цього світу діють свої правила, своя мова, знаки, своя раціональність, що доступна тим, хто грає або тим, хто цю гру створює.

В грі є свій простір, де проходять дійства: будь-то ігрова дитяча кімната чи шахова дошка, спортивна арена чи артистична сцена… Гра захоплює, занурює в свій світ незвичайного, таємничого. Присутність елементу влади над ігровим світом (в разі перемоги)  приводить гравця до насолоди і почуття всемогутності.

Перефразовуючи відомий вислів У. Шекспіра «Все життя – театр..», можна з невеликою долею іронії сказати, що «все життя – це гра…». Ми виростаємо і наші дитячі іграшки змінюємо  на інші, дорослі.  Але в душі все одно ми – діти, і граємо, мріючи про перемогу.

«Погратися» ми запропонували нашим майстрам-лялькарям і талановитій художниці К. Свіргуненко.

Катерина Свіргуненко – українська  мисткиня — в кожному своєму штриху, вона відрізняється непересічною послідовністю, фанатичною скрупульозністю, невикоріненою жагою «дійти до меж можливого» при випробуванні чергового мотиву… який насправді її просто не відпускає; раз потрапивши на очі – потім уже надовго оселяється в роботах, що створюються нею на теренах різних країн. Наскрізний прихований конфлікт більшості її робіт – між каркасом об’єкту та елегантним капризом тла. Якщо й доводиться жертвувати поверховою гармонією, то компенсація приходить неодмінно. Буденно-повсякденне невблаганно наступає з усіх боків, але «романтична реакція» на нього теж є невблаганною, невідворотною. Митець мужньо опирається домінанті довкілля, врешті-решт перетворюючи його фрагменти – ті, що трапилися йому на очі – на своєрідні «перли творіння», позбавляючи їх новочасної агресії. Мисткиня живе у своєму винятковому вимірі – вимірі мужньої гри, вибору та напруженої щоденної праці, яка схожа на пірнання шукача перлів в морській глибині.

Назва ГРА ГРАФІКА – це переплетіння графічного і наочного зображення гри.

«Девочка в шаре» О. Король — спроба по-своєму побачити наших дітей в їх віртуальному світі. «Справжні музиканти» І. Єлісєєвої, «Гра в піжмурки» О. Пірожок, «Я образилась» Н. Крави, «Гра в шахи» О. Весни, «Веселий потяг» М. Руденко, «Чорна королева» Н. Кацан, «Грай, Фіма, грай!» В. Мендель та інші – казковий  світ, в якому немає правил, а є справжня дитяча безпосередність, яку дорослі  проносять крізь життя.

Дорогі друзі!

Колектив галереї Парсуна вдячний усім учасникам, художникам, гостям благодійної виставки «Янголи надії».

Завдяки Вам наша акція здійснилась!

Виставка триватиме до 15 вересня, а до 10 вересня Ви маєте змогу приєднатися до доброчинності,  завітавши в галерею і придбавши авторську ляльку за благодійною (мінімальною) ціною.

 Переглянути роботи можна тут:   Каталог on-line

 З усіх питань звертайтесь за тел.: (044) 425 24 15, 097 494 08 65

або e-mail:  nk@parsuna.ua

Шановні пані та панове!

До дня Незалежності України  галерея «Парсуна» запрошує на відкриття виставки

«Янголи надії»

«Янголи надії» – це наша віра в справедливість, добро і мир на Землі.

   Тому окрасою експозиції стали квілти Олени Шуміліної: «Зелений янгол надії»,  «Козак Мамай», «Варвара», – в яких художниця звертається до народних картин та ікон, переосмислюючи власну історію минулого і сучасного. Це своєрідний сакральний комплекс, який уособлює  народ­ну силу духу та патріотизму.

   Декоративний квілтінг, який використовує художниця, – вид рукоділля, у якому вручну, або на машині прошиваються три і більше шарів тканини. Виготовлення таких панно вимагає виняткової акуратності, високої техніки гаптування.

   Декоративні текстильні панно Олени Дерди, – «Світанок», «Місяць у повні», «Натюрморт», – в яких вона використовує техніку батіка, колажу, аплікації, вишивки, – вражають витонченістю і душевністю образів, щедрим використанням кольорів і особливим світосприйняттям.

   В день відкриття виставки відбудеться благодійна мистецька акція-аукціон авторських ляльок, – оберегів  людської душі й долі, символів  предків. Складні, цікаві, ніжні – різні характери ляльок підкреслюють багатогранність теми та її змістів…

     Українські художники надали свої роботи, кошти від продажу яких, підуть на підтримку воїнів  «Головного клінічного військового госпіталю»:

 Ірина Кіршина, Олена Шуміліна, Олена Ступа, Анастасія Кацан, Олена Пірожок, Настя Крава, Марина Руденко, Марися Семіцвет, Ірина Луценко, Елізавета Портнова, Оленка Кравченко, Олена Коростельова, Оксана Весна, Світлана Гоменюк, Вікторія Кукало та інші.

Шановні пані та панове!

Галерея «Парсуна» запрошує на  виставку авторської ляльки

українських художників-лялькарів та живопису Тетяни Русецької

«ЧЕРВОНЕ – ТО ЛЮБОВ…»

Выставка діє з 21.03.14 по 20.04.14

● Тетяна Русецька: живопис

● Художники по лялькам: Вікторія Мендель, Вікторія Бондюхова, Олена Пірожок, Олена Оплаканська, Власта Лавренчук, Лана Овчиннікова, Ірина Єлісеєва, Катерина Петрик, Олена Кузьменко, Аліна Ворошилова, Юлія Балуда, та інші.

    Кров, очищення, переродження.

Перше враження від картин Тетяни Русецької, особливо з огляду на останні події в Україні, – кров. Вона точиться з полотен, заливає простір галереї, перетікає в глядача. Серце починає битися швидше, хочеться кричати. Ні, не звати на допомогу, а скоріше, як новонароджений, сповіщати світ про свою появу, переродження свідомості, відродження нації. І чим довше дивишся на картини, тим більше вогняно-червоні квіти обпалюють. Але в цій пожежі душа не згорає, як неопалима купина, вона переходить на новий рівень розвитку, очищується від наносного, буденного. І біль, і любов українського народу ллються з полотен піснями.

Придивляючись до робіт уважніше… Білий фон викликає відчуття чистоти, зосередженості, сили волі. Квіти, переплітаючись, зливаються у химерні образи, де-не-де розпливаючись яскраво-червоними плямами, ніби вишивальниця вколола палець та продовжує працювати, навіть не помічаючи, що рушник забруднений.

Асоціації з рушниками не випадкові. В Україні це невід’ємна частина побуту і раритет водночас. Ними прикрашають ікони, перев’язують руки молодятам. Їх вишивають на щастя дітям. Рушник, вишитий гладдю, – основний лейтмотив даної серії робіт і джерело натхнення Тетяни Русецької.

Там крізь квіти проступає чіткий силует корови («Годувальниця», 2012). Тут – квітне терен («Терен», 2012), дивлячись на який так і хочеться затягнути: «…а цвіт опадає, хто в любові не знається, той горя не знає». На «Українському пейзажі» (2012) одна дівчина шиє, друга – несе воду, позаду басує кінь. І не зрозуміло, – чи вони дійсно там всі присутні, чи глядач їх щойно вигадав.

Можна довго вдивлятися в ці полотна, занурюючись у квітковий вир та виринаючи разом із реальними та примарними образами, але краще це робити без провідника. Адже творчість Русецької викликає в кожного свої асоціації.

 Образний ряд продовжують авторські ляльки українських художників. Витримані в червоному і білому кольорах, вони підсилюють враження та енергетику експозиції.                                                                                                                                (Марина Брікімова)

In the cruel light of recent Maidan reprisals against activists, the first impression from Tatiana Rusetska’s paintings is a vision of blood.  It seemingly drips from the confines of the canvases, seeps into the gallery, and touches the observer.  It compels hearts to beat faster, escalating the intensity to the point of crying out.

It would not be a cry for help, though.  Like a cry of an infant, it’s a new creation’s announcement to the world about her existence.  It’s signal about a renaissance of consciousness, a beacon of rebirth of the nation.

The more one contemplates the art, the more he senses the incendiary nature of fiery red flowers.  Their searing petals can set off a spiritual inferno, yet even with all its blistering intensity it would leave the viewers unhurt.  In life’s great forest of souls, this blaze helps clear the emotional underbrush formed by all things ordinary, dull, and unimportant.

All the love, all the pain felt by Ukrainian people radiates from these paintings, warming the hearts of viewers, and leaving behind embers to help them start fires of their own.

Галерея «Парсуна» запрошує на виставку

 авторських ляльок  та текстильного колажу

Ірини Кіршиної

«Різдвяні стежки»