“Імпровізація. Джем“
3.10-31.10
●Графіка С. Снісаренко.
● Художники по лялькам: Н. Крава, В. Мендель, О. Кузьменко, Н. Кацан, А. Ворошилова,
О. Пірожок, В. Кукало, В. Бондюхова, І. Бистрицька, Н. Долганнікова, Т. Іносова, С. Рихальська, Л. Овчиннікова, Є. Дімітріу, О. Головленко, О. Король
Надзвичайно вишукано галерея «Парсуна» починає новий виставковий рік проектом “Імпровізація. Джем“, який несподівано поєднав графіку С. Снісаренко та авторську ляльку українських художників.
Загадковий SlavaSnisa виглядає як Жанна Д’Арк, — весь такий грізний, у лицарському обладунку, а погляд несподівано ніжний, жіночий. Жарти-жартами, а у всьому українському мистецтві немає більш ніжного та вишуканого художника. Як він може, однією лінією, р-раз – і читаєш ошелешений: Офелія. Офелія, справді Офелія!
Те, що робить Сніса – суцільна музика. А як Слава поєднує оці декоративні візерунки на тканині та свій малюнок! Козацьке бароко славнозвісних парсун із Національного художнього звучить своїм багатоголосим хором.
Останнього часу пана Снісаренка заносить у концептуалізм: паперові кораблики, паперові літачки. І з янголами він на короткій нозі: то дивний хлопчик-янголятко на листі з’явиться, то великий, як для офорту навіть величезний, – янгол-охоронець.
Найбільш дивовижним у творчості Снісаренко є те, що до його робіт ми не звикаємо, а кожного разу відкриваємо в них щось нове, так само як і в ляльках, якими не перестають «гратися» українські лялькарі. Ви коли-небудь смакували мадейру — вино бурштинового кольору з карамельно-горіховими відтінками аромату? Цього чарівного напою «Зосталась остання бочка…» саме так називається робота Ірини Бистрицької. Із творчим азартом шукають себе А. Ворошилова та А. Пірожок у різних техніках авторської ляльки, комбінуючи прийоми вишивки, аплікації та колажу («Солодкі мрії», «Абрикоска»). Робота Н. Крави «Персик» не просто образ східної красуні, наближений до реалій, — це сама краса за формою, почуттям, настроєм. Повна протилежність «солодкій грації» – зухвалий самовпевненій «Кавун» В. Мендель вражає емоційністю та оригінальною пластикою. Вправністю і точністю образного рішення дивує робота В. Кукало «Початок» як символ родини. Святом кольору сприймається «Шипшина» Н. Кацан, де кожний фрагмент розрахований на уважне придивляння. «Аліпія» Н. Долганнікової впізнавана, але все ж таки інша – вона чутлива і чиста, як сама любов.
Як назвати всіх цих ляльок? Образами настрою? Алегорією почуттів? Саме Джем – Імпровізація влучна назва, де відчуття стає пластикою, яка в свою чергу перетворюється в звуки, рухи, розмиває грані реальності і фантазії.
Gallery Parsuna is beginning the new year of exhibitions with a sophisticated new project called “The Jam (Improvisation)”, which unexpectedly unites the graphic designs by S. Snisarenko with handcrafted dolls created by various Ukrainian artists. Betrayed by the gentle look in his eyes, the mysterious SlavaSnisa nevertheless channels the fearsome look of knightly-clad Joan of Arc. All humor aside, you’d be hard pressed to find a more refined artist in the entire Ukrainian art scene. The mastery of his skills is hard to fathom – with a single line he can create an entire graphical scene. Truly, what he does is music captured in the form of fine art. Slava’s ability to unite decorative embroidery with his drawings is unparalleled. It’s as if he compels Cossack-themed baroccos sing like a great choir of style and color. Recently, Mr. Snisarenko has been experimenting with conceptualism by creating toy ships and planes out of paper. He’s very familiar with the angelic imagery, too, making tiny cherubs appear on paper as effortlessly as imposing guardian angel figures. However, the remarkable thing about Snisarenko’s art is that it’s impossible to get tired of – we always find something new in it. This exploration of newness is present in the works of other Ukrainian dollmakers. Have you ever tasted madeira, the amber-hued island wine with notes of nut and caramel? “Only one barrel left” is what Irina Bystritska informs us of with her art. Artists A. Voroshilova and A. Pirozhok are eagerly finding themselves through their work with handcrafted dolls, embroidery, clip art, and collage, with such works as “Solodki Mriyi (Sweet Dreams)” and “Abrykoska (Apricot)” to show for it. The work by H. Krava called “Persyk (Peach)” doesn’t just capture a realistic image of an Eastern beauty, it channels the concept of beauty itself through form, feeling, and mood. The exact opposite to “Sweet Grace” is the self-absorbed braggart “Kavun (Watermelon)” by V. Mendel, who impresses with his emotional charge and plasticity. V. Kukalo’s “Pochatok (The Beginning)” excites viewers with exactness and deliberateness while symbolizing all things familial. H. Katsan’s “Shypshyna (Sweetbriar)” is made to be examined closely. N. Dolgannikova’s “Alipiya” seems somehow familiar yet different enough in its purity and calmness. How would one view these dolls? As symbols for different moods? As allegories for feelings? We think that “The Jam” is a good name to call the event where a feeling gains plasticity, turns into movement and sound, and blurs the boundaries between reality and fantasy.
