Галерея «Парсуна» завершує 2015 рік проектом

«LITHO» (літографії та емалі О. Стратійчук) та

«Різдвяні історії» (авторські ляльки українських художників).

Виставка триватиме з 18.12.15 до 16.01.16.

    Раніше цього року Оксана Стратійчук вже виносила на розсуд публіки свої барвисті модульні офорти, а також масштабні й розкішні мокуліто. Для камерного і теплого простору галереї «Парсуна» вона підготувала відповідну експозицію, основою якої стануть літографії, виконані впродовж 2014–2015 років під час перебування у різних графічних резиденціях Європи.

Літографії Оксани носять свідомо підкреслений характер мистецьких штудій. Обираючи спосіб малювання на камені, художниця насамперед звертається до найпоширенішої та найбільш характерної літографської техніки — олівця. Його тонка текстура та помітне зерно дозволяють передати відчуття моментального, але професійно виконаного нарису. Лише потім, коли легкість художньої замальовки буде достовірно відтвореною у камені, Оксана збагачує рисунок заливками й набризками літографської туші, анастатичним передруком, працює з технікою меццо-тинто на камені, а часом друкує наклад у кілька кольорів.

Вибір тематики робіт лише на перший погляд здається надто розмаїтим — тут і традиційні для Оксани флористичні мотиви, і замальовки з елементів гардеробу, і передруки з старовинних фотографій… Та це враження минає, коли сприймати ці літографії як своєрідні творчі листи художниці, що летіли у рідні краї — спочатку електронною поштою, а згодом разом із авторкою повертались додому у папках. Старі ковзани, знайдені на блошиному ринку біля будинку-музею Рембрандта, туфлі й сумочка з комісійного магазину в турецькому кварталі, рослини з внутрішнього дворику Амстердамського графічного ательє та з садочку племінниці в Бергені-оп-Зом, листочки, знайдені дорогою до старого міста у Созополі та у морському парку Бургаса… При детальному розгляді кожна робота виявляється зовсім невипадковою, кожна ховає за собою невеличку історію, а також непередаваний обсяг спогадів та вражень, що невербальним масивом емоцій, звуків та смаків живуть у пам’яті людини.

Ляльки українських художників органічно влились в чарівну атмосферу Різдвяної казки, яка розгорнулась навколо прикрашеної новорічної ялинки в галереї Парсуна. Улюблені казкові персонажі дітей та дорослих – маленька Марі і Лускунчик, різдвяні Янголи, гноми, ельфи, Снігуронька та Дід Мороз чекають з нетерпінням на зустріч з гостями галереї.

На відкритті виставки відбудеться презентація нового каталогу О. Стратійчук .

Іванна Стратійчук

Оксана Стратійчук — українська художниця, графік.

Народилася 22 травня 1968 р. у м. Києві.

У 1992 р. закінчила Київський державний художній інститут (зараз Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури), графічний факультет, майстерню вільної графіки (викладачі: А.В. Чебикін, М.І. Компанець, В.Д. Сергєєв).

У 1993-1996 рр. проходила асистентуру-стажування при Українській академії мистецтва (керівник — Г.В. Якутович). Магістр графіки.

Член Національної спілки художників з 1992 р.

Твори зберігаються:

• Київський музей російського мистецтва. Київ, Україна.
• Національний музей історії України. Київ, Україна.
• Музей українського народного декоративного мистецтва. Київ, Україна.
• Калінінградська міська художня галерея. Калінінград, Росія.
• Tama Art Museum. Токіо, Японія.
• «Exhibition House». Цесіс, Латвія.
• Пінакотека Торре Канавезе. Торре Канавезе, Італія.

Живе і працює у Києві.

Шановні пані та панове!

Галерея «Парсуна» запрошує на персональну виставку

ляльок та живопису Катерини Косьяненко.

«МІФО»

Виставка діє з 06.11.15 по 05.12.15

ЗА ДВОМА ЗАЙЦЯМИ АБО ГРА З БІСЕРОМ

Ніколи не будьте занадто серйозними. Навіть тоді, коли займаєтесь такою непростою справою як мистецтво, живописом чи чимось подібним. Творення нової реальності — завжди захоплююча химерна гра з чаклуваннями, мареннями, вигадуваннями. Незбагненний втаємничений процес. Творення може бути відзеркаленням реального життя, точним його повторенням, або тотальним перетворенням до межі повної невпізнанності.  Головне — бути чесним із собою та людьми, не прикидатись занадто розумними. Просто творити без обмежень фантазії, від щирого серця, із захопленням та насолодою, передаючи позитивну енергію людям. Тоді навіть така, здавалось би, пустотлива річ як лялька, стане твором мистецтва!

Амплітуда мистецьких вподобань у талановитого митця досить велика. Від авторського оригінального картинного фігуративу, епічного реалістичного пейзажного живопису, традиційного ортодоксального іконописання – до чаклування над чудернацькими пустотливими ляльками. У Катерини Косьяненко, художниці, яка закінчила театрально-декораційне відділення НАОМА, є достатній досвід творення чудернацьких інтер’єрних ляльок, лялькових персонажів для театральних макетів. Це були дійові особи в історичних костюмах в студентських сценографічних проектах до п’єс Вільяма Шекспіра («Отелло», «Гамлет»), вінтажні персонажі з п’ єси Антона Чехова («Три сестри»), фольклорні — в гуцульських строях до твору Михайла Коцюбинського («Тіні забутих предків»). Ще були янголи, лицарі, птахи, вигадані істоти…

Ляльки можуть бути скляними, кольоровими ляльками-льодяниками, схожими на маленькі вітражні фрагменти. Керамічно-ганчірно-бісерними вигадливими істотами, у яких точно є якісь містичні властивості і яскрава особистість. Бажання зануритись у незвичне і зайнятися чимось нестандартним з’являється час від часу у кожної людини, навіть у митця. Коли руки аж сверблять від бажання щось створити-зліпити-почаклувати. І раптом, з нічого народжується чудернацька істота, химерно декорується, набирає впевненості, достовірності, індивідуальних виразних рис. Посміхається, майже починає говорити. Створіння вигадані, в чомусь, без сумніву, містичні і кармічні. Про якихось з них щось відомо, хоча б усталене ім’я та життєва історія (міф). Інші прийшли з нізвідки, про них ніколи ніхто навіть не чув, і, вже точно, ніколи раніше не бачив. Міфи, вигадки, примари. Нам кажуть, що міфологічне – це таке інтерпретоване вигадане, але майже правдиве життя, якийсь його зріз чи сегмент. І твориться таке лялькове диво досить спонтанно для того, щоб не було у цьому житті нудно. Щоб було красиво, весело і казково.

Тож, в листопадовій 2015 року експозиції галереї «Парсуна» живописні грона багаторядових намист переплітаються з бісерними вишуканими ляльковими фактурами. Намальовані (як не дивно, достовірно до повної ілюзії пахощів і солодкого присмаку) парафрази східних спецій та солодощів додають екзотичного присмаку до декору чудернацьких яскравих ляльок. Заквітчана русалка, птахи з райського саду, східно-килимовий кентавр, гуцули-зайцелови, серія вітражних ляльок. Набір персонажів досить хаотичний, та ці, здебільшого жіночо-міфологічні істоти, що колись захотіли з’явитись на світ божий в образі саме такої авторської ляльки. Будемо вважати експозицію антологією авторської ляльки (ляльки 2001-15 років народження) Катерини Косьяненко. Тож, маємо нагоду насолоджуватись яскравими сонячними кольорами живопису, неймовірними фактурами, оригінальними образами та ляльковими персонами!

Лідія Гурська, мистецтвознавець

КОСЬЯНЕНКО КАТЕРИНА ВОЛОДИМИРІВНА — українська художниця.

Народилася в 1978 р. у Києві.

Закінчила Республіканську художню школу ім. Т.Г. Шевченка (1996 р.),

Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури (2002 р.). Навчалася на театрально-декораційному відділенні у Д.Д.Лідера. В 2005 р. закінчила асистентуру-стажування НАОМА, живописна майстерня В.І. Гуріна.

Магістр живопису.

Член Національної спілки художників України (з 2002 р.).

Учасниця всеукраїнських художніх виставок (з 1999 р.), міжнародних виставок (з 2003 р.).

Працює в галузі станкового малярства.

З 2009 р. — резидент Cite internationale Des arts (Париж).

ПЕРСОНАЛЬНІ ВИСТАВКИ (вибірково):

2000    «МАНДРИ ВДВОХ». «Галерея Дім Миколи», Київ

2003    «СЕРПЕНЬ. ВІДЛУННЯ». Український Фонд культури, Київ

2004    «KATERYNA KOSYANENKO». Галерея «Galerie – Celinе», Париж

2005    «КАЛЕНДАР». Галерея Національної спілки художників України «Мистець», Київ.

2006   «CALENDRIER». Культурно-інформаційний центр Української Амбасади, Париж.

2007   «АНТОЛОГІЯ». Галерея «Колекція», Київ.

2008   «ТРАМОНТАНА». Київський музей російського мистецтва, галерея «Колекція», Київ.

2011   «KOLOROPRZESTRZEN». Галерея «Arsene Galeria Wiatrak», Краків.

2013   «KIEV – NICE». Галерея домініканського собору, з фондом Matrix Orange (Гаага), Ніцца (Франція).

«SUMMERTIME». Галерея “Триптих”, Київ.

«МАМАЇ ТА МАМАЇВНИ». Черкаський обласний художній музей.

«МОЇ МАМАЇ». Галерея «КалитаАртКлуб», Київ.

2014  «MAMAJE I MAMAJOWNE». Галерея «КалитаАртКлуб» і Galeria Marszalkowska міста Ольштин, Польща.

«SWEETS AND SPICES» («Спeції та солодощі») «N2N Gallery». UAE, Abu Dhabi.

2015  «Тіні забутих предків”. Галерея «Centrum Sztuki Fort Sokolnickiego», Варшава, Польща.

ВІДЗНАКИ:

Перший Приз Осіннього Салону в галузі живопису

(1 er PRIX de PENTURE des Amis du SALONE D’AUTOMNE), Париж, Франція.

2004  Стипендія Президента України.

Cтипендія Київського Міського Голови.

Грант Президента України для обдарованої молоді.

2006  Срібна медаль Академії мистецтв України.

2009  5-а Премія в галузі живопису ( 5 Premio Pittura Lorenzo di Magnifico) і медаль «Лоренцо

Медичі». Бієнале сучасного мистецтва у Флоренції, Італія.

2011 Стипендiя Мiнiстерства Культури Республiки Польща «GAUDE POLONIA».

“Імпровізація. Джем“

3.10-31.10

●Графіка С. Снісаренко.

Gallery Parsuna is beginning the new year of exhibitions with a sophisticated new project called “The Jam (Improvisation)”, which unexpectedly unites the graphic designs by S. Snisarenko with handcrafted dolls created by various Ukrainian artists. Betrayed by the gentle look in his eyes, the mysterious SlavaSnisa nevertheless channels the fearsome look of knightly-clad Joan of Arc. All humor aside, you’d be hard pressed to find a more refined artist in the entire Ukrainian art scene. The mastery of his skills is hard to fathom – with a single line he can create an entire graphical scene. Truly, what he does is music captured in the form of fine art. Slava’s ability to unite decorative embroidery with his drawings is unparalleled. It’s as if he compels Cossack-themed baroccos sing like a great choir of style and color. Recently, Mr. Snisarenko has been experimenting with conceptualism by creating toy ships and planes out of paper. He’s very familiar with the angelic imagery, too, making tiny cherubs appear on paper as effortlessly as imposing guardian angel figures. However, the remarkable thing about Snisarenko’s art is that it’s impossible to get tired of – we always find something new in it. This exploration of newness is present in the works of other Ukrainian dollmakers. Have you ever tasted madeira, the amber-hued island wine with notes of nut and caramel? “Only one barrel left” is what Irina Bystritska informs us of with her art. Artists A. Voroshilova and A. Pirozhok are eagerly finding themselves through their work with handcrafted dolls, embroidery, clip art, and collage, with such works as “Solodki Mriyi (Sweet Dreams)” and “Abrykoska (Apricot)” to show for it. The work by H. Krava called “Persyk (Peach)” doesn’t just capture a realistic image of an Eastern beauty, it channels the concept of beauty itself through form, feeling, and mood. The exact opposite to “Sweet Grace” is the self-absorbed braggart “Kavun (Watermelon)” by V. Mendel, who impresses with his emotional charge and plasticity. V. Kukalo’s “Pochatok (The Beginning)” excites viewers with exactness and deliberateness while symbolizing all things familial. H. Katsan’s “Shypshyna (Sweetbriar)” is made to be examined closely. N. Dolgannikova’s “Alipiya” seems somehow familiar yet different enough in its purity and calmness. How would one view these dolls? As symbols for different moods? As allegories for feelings? We think that “The Jam” is a good name to call the event where a feeling gains plasticity, turns into movement and sound, and blurs the boundaries between reality and fantasy.

   «Імпровізація»

3.10-31.10

«Парсуна» починає новий виставковий рік надзвичайно вишукано. Загадковий SlavaSnisa. Наберіть ці букви в інеті й на вас проллється дощ дивних образів: янголята, рибки, паперові кораблики. Теплий літній дощ. І таке враження, що цей дощ йде давно, а десь під дахом сидить тоненька романтична дівчинка і малює, що заманеться. Чи до неї по даху приходить Маленький принц, той самий, (не тільки ж у пустелю йому приходити) та малює ці дивні картинки для неї. Все, що завгодно, тільки не оцей високий здоровань із голеним черепом. Слава Снісаренко, справді, має майстерню у старому будинку під самим дахом. У великі вікна заглядає небо і, судячи з усього, залітають янголи. Принаймні, із янголами він на короткій нозі: то дивний хлопчик-янголятко на листі з’явиться, то великий, для офорту навіть величезний, янгол-охоронець. Величезний, виглядає, як Жанна Д’Арк, весь такий грізний, у лицарському обладунку, а погляд несподівано ніжний, жіночий.

Дорогі друзі!

У вересні виставкова зала галереї Парсуна перетвориться на лялькову скриню. Саме так називається нова експозиція галереї. Лише тут можна буде побачити роботи українських художників-лялькарів, виконані в різних техніках і жанрах. Ляльки з металу і дерева, пластика та текстилю створюють характерну атмосферу старого Подолу, в якій поєднуються історія, містика, казка і фантазія.

Ляльки українських художників зі скрині: О. Педан, Г. Груша, Н. Крава, В. Мендель, В. Бондюхова, М. Руденко, В. Кукало, В. Лавренчук.