Ми дуже раді представити роботи художників-лялькарів на найпопулярнішій осінній ляльковій події Латвії —
«ФЕСТИВАЛІ ПРОФЕСІЙНОГО МИСТЕЦТВА ЛЯЛЬОК ЄВРОПИ 2016».
Цього року в фестивалі беруть участь 110 професійних художників із 14-ти країн Європи, а також із США, Японії та Ізраїлю.
14.07—14.08
«Миттєвості літа» — нова виставка в галереї Парсуна, яка поєднує графіку та авторські ляльки українських художників.
З колекції галереї.
В експозиції представлені графічні твори – семи українських художників: Л. Берната,
О. Стратійчук, О. Коваля, В. Снісаренко, К. Свіргуненко, С. Пріня, Е. Бельського.
Автори, представлені на виставці, належать до різних генерацій, працюють в різних напрямках і є носіями різних ідей. Але дещо єднає настільки різних художників у їхньому мистецькому досвіді – і насамперед – це графіка! Багатовекторні пошуки і знахідки – мистецтво на папері – кожен митець трактує по-своєму, виявляючи власний шлях до гармонії зі світом.
Надзвичайно вишукані графічні твори видатних професійних художників в камерному просторі галереї Парсуна поєднуються з роботами художників-лялькарів, які на наш погляд, повною мірою ілюструють мистецтво авторської ляльки в Україні. Ви зможете побачити ляльки, як відомих та популярних митців: Н. Крави, І. Кіршиної, О. Педана, В. Мендель, В. Бондюхової, Т. Іносової, — так і твори молодих, але вже сформованих майстрів.
Лялька – одна з найцікавіших сторінок в історії культури. Художній та еволюційний потенціал її надзвичайно великий, і сучасні майстри-лялькарі ще тільки мають розкрити нові грані та можливості ляльки, створюючи не лише образи, які лишаються в пам’яті чи фіксують життя, а й відчиняють двері в інший світ. Сьогодні художники-лялькарі експериментують, створюючи роботи, які неможливо віднести до традиційних ляльок. Не дивлячись на різноманітність форм та призначень, ми пропонуємо глядачу художню ляльку – ляльку – витвір мистецтва.
Запрошуємо відвідати виставку графіки та ляльок — яскраву подію в галереї Парсуна.
* О. Коваль «Вечір. Платани.» офорт, 2016р.
В одному проекті представлені ляльки, авторські капелюхи та дзеркала – які відображають два світи – реальний і фантомів. Дзеркала у старовинних рамах, в них, кожен хто заходить — бачить своє відображення. Це головний принцип сучасного мистецтва, коли глядач не є звичним спостерігачем, а є безпосереднім учасником події. Ідея проекту – об’єднання творця і глядача.
Лялька. Вона не іграшка і не скульптура, не театральна маріонетка і не маска — відкритий «портал» до ідеального світу мрій і фантазій. Об’єкт для споглядання, — лялька вражає зовсім не іграшковим поглядом, характером і загадковою привабливістю.
Анастасія розповідає, що майструвала іграшки з самого дитинства. Спочатку це були текстильні ляльки для батьків на свята. Згодом художниця вирішила створити ляльок, схожих на порцелянових початку ХХ століття, які називалися china doll. Все почалося з захоплення чорно-білими фотографіями 1900 — 1920 років, на яких зображені жінки в пеньюарах, мереживному одязі та екстравагантних капелюхах. Під впливом старовинних світлин, Анастасія відтворила в ляльках настрій та моду того часу.
Захоплення капелюшками почалося із колекції авторських ексцентричних вінків. Саме повна свобода творчості дозволяє художниці творити за велінням серця, змінювати і комбінувати матеріали – вовну і льон, бавовну, листя і гілки дерев, трави, пір’я птахів тощо. «Нажаль, сьогодні в Україні немає культури носіння капелюхів, люди соромляться виділитися з натовпу», – шкодує автор.
Таким чином експозиція поєднала теплі душевні, романтичні та провокаційні твори.
Роботи Анастасії Подерв’янської захоплюють і закохують глядача, вражають розмаїттям несподіваних задумів та віртуозністю виконання.
АНАСТАСІЯ ПОДЕРВ’ЯНСЬКА
Народилась у 1978р. в місті Київ.
Бере участь у виставках з 1992 року.
Член НСХУ з 2002 року.
Роботи зберігаються у колекціях: «Eurolab», Музеї сучасного мистецтва України, а також у приватних колекціях в Україні, Польщі, Германії, Македонії та США.
Освіта:
1990-1996 Республіканська художня середня школа м.Київ, Україна
1996-2002 Национальна Академія Образотворчого мистецтва та архітектури
факультет живопису, монументальне відділення
майстерня професора М.А.Стороженка
Театральні проекти :
2014 — художник по костюмам до опери ЗВІРІ, лібретто Л. Подерв’янського
музика В. Назарова, (режисер А. Крітенко)
2012 — художник по костюмам до вистави Л. Подерв’янського «Сни Васіліси Єгоровни» (режисер А. Крітенко)
2011 — художник по костюмам до вистави Л. Подерв’янського «Павлік Морозов» (режисер А. Крітенко)
Персональні виставки:
2016 — «Кантрі Хорор», Dymchuk gallery, Київ, Україна
2013 — «Сон метелика Heretocera», Калита Арт-Клуб, Київ, Україна
2012 — «Маседуан», «Essence»Арт-центр Я. Гретера, Київ, Україна
2009 — «Пташине молоко» ,галерея «Калита артклуб», Київ, Україна
2008 — «Засахаренное время» ,кафе Bobo, Київ, Україна
2008 — «Засахаренное время» , кафе «Антресоль», Київ, Україна
2006 — «Сад мандрівної вдови», галерея “Триптих”, Киев, Украина
2004 – “Города и желания”, галерея “Триптих”, Киев, Украина
ЄДНІСТЬ ПРИРОДИ
і схожість дерев Англії та України
Кента та Києва
13.05 — 27.05
Нинішня виставка в галереї Парсуна — це творча праця української мисткині з Туманного Альбіону Любов Кімбел-Добровольської.
Насамперед варто відзначити актуальність виставки щодо сьогоднішньої ситуації в Україні. Долею обставин художниця опинилась за межами рідної держави. Проте пориви душі і хвилювання серця бриніли нотками українського, рідного, краю батьків та дідів. Джерелом натхнення стає саме народна українська традиція та рідна батьківщина вцілому в різних її творчих інтерпретаціях. Народна традиція має втілення в орнаментованих візерунках творчих полотен Любові Кімбел.
Любов Кімбел – Добровольська народилася в 1946 році в мальовничому селі Літки під Києвом в багатодітній родині. З раннього дитинства розкрився творчий талант майбутньої художниці. Після здобуття середньої освіти працювала на кіностудії науково-популярних фільмів. Як диспетчер лабораторії працювала з різними режисерами та операторами, зокрема О. Роднянським, М. Давиденком. Згодом на запрошення І.Д. Лимаря працювала над мультиплікаційними фільмами з такими відомими режисерами та художниками як В. Дахно, Д. Черкаський, Е. Кіріч, Р. Сахалтуєв та іншими. Дирекція щиро шанувала її сумлінну і професійну працю.
Після 30-ти років праці в кіностудії, волею долі Любов Кімбел опинилась за межами рідної держави. Проте ні в якому разі не покидала пензля. Працювала в жанрах натюрморту та абстрактної композиції. Протягом 5-ти років навчалась в коледжі народного мистецтва Тонбридж Веллс-Кент. Твори мисткині з того часу і по сьогоднішній день експонуються на багатьох виставках в приватних галереях в Кенті. Вона входить в мистецьке середовище Туманного Альбіону.
Тож, в травневій експозиції галереї Парсуна, маємо нагоду насолоджуватись яскравими кольоровими барвами живопису Любові Кімбел. Полотнами сповненими оптимізмом та життєрадістю, створеними від щирого серця, із захопленням та насолодою, творами, які передають позитивну енергію людям.
Володимир Петрашик,
кандидат мистецвознавства
Выставка кукол и мишек тедди «Кукольная весна» и TeddybärTotal.
Более 10-ти украинских художников представят свои художественные работы, выполненные в различных техниках и жанрах. Куклы из металла и дерева, пластика и текстиля создадут на стенде характерную киевскую атмосферу.
Настя Крава – по специальности — дизайнер верхней одежды, активно участвовала в украинских и зарубежных конкурсах молодых дизайнеров.
В 2000 году переезжает в Будапешт, где кардинально меняет направление творчества — начинает заниматься куклами, экспериментирует с образами и технологиями.
«Сначала меня привлекали только исторические образы, мне нравилась сложность исполнения человека в масштабе, полное сходство между куклой и человеком. В процессе роста я пришла к более символической подаче, стала тяготеть к шаржевому жанру».
С 2006 года Настя Крава является ведущим художником-кукольником и преподавателем «Школы кукольного мастерства» галереи Парсуна.
Виктория Кукало – профессионально занималась дизайном интерьеров, декорированием и компьютерной 3Д визуализацией…. После знакомства с миром кукол стала работать только в этом направлении… Участник многих международных выставок. «Свобода, красота, пространство, игра…..это мое…. Делая кукол, я делюсь с людьми своим мироощущением, мировидением. И я обожаю тот момент, когда рассматривая мои работы, лицо человека озаряется улыбкой. Мои работы — это необычно, это арт, это философия…»
Алена Кузьменко «Искусство авторской куклы я открыла для себя совсем недавно. Услышав о серии мастер-классов галереи «Парсуна», ни на минуту не сомневалась, что сделаю свою Куклу. Это оказался необычайно увлекательный и захватывающий процесс, позволяющий реализовать множество интересных идей и утолить творческий голод. Кукла для меня – это прежде всего характер, без которого даже самая искусная работа иногда поражает глаз мастерством исполнения, но оставляет нетронутой душу.»
Татьяна Иносова – архитектор, преподаватель. “Для меня авторская кукла — это своего рода способ самовыражения и захватывающий, иногда мучительный, иногда окрыляющий творческий процесс. Поиск идеи, композиции, цветового решения — все эти составляющие являются общими для любого вида творчества. Впервые об авторской кукле я узнала в 2009 году. Увидев, что делают опытные мастера, я загорелась желанием попробовать. Научиться делать куклу за один раз невозможно, это длительный процесс изучения и поиска различных приемов, техник, совершенствования. А самое главное — это процесс поиска собственной стилистики!»
Ирина Быстрицкая. Творческий потенциал заложен в каждом человеке. Ирина всегда чувствовала потребность в самовыражении через творчество. Только спустя много лет, сделав куклу, поняла, что это и есть та отдушина, которой ей всегда не хватало. Конечно, для того, чтобы стать мастером и выработать свой стиль пришлось приложить много усилий и труда. Зато теперь Ирина точно знает, что делает счастливой ее и доставляет радость другим людям.
Александра Король – мастер кукольной миниатюры. Создает «румбоксы» и «кукольные миниатюры» из самых разнообразных материалов. В них точно воспроизведены уголки интерьера, насыщенные яркими жанровыми моментами, наполненные воспоминаниями, ощущениями теплого, душевного пространства родного дома. Оригинальные винтажные кукольные миниатюры, в которых кажутся непостижимыми – сочетание небольших размеров и полная иллюзия подлинности предметов!
Виктория Цейтельман. Куклы – это та маленькая ниточка, которая связывает нас с далеким детством. А авторские куклы – это уникальное художественное произведение, которое создает профессиональный художник. Из игрушки авторская кукла превратилась в важный элемент оформления интерьера, она наполняет дом теплом, отражает индивидуальность хозяев и вносит изюминку в повседневную жизнь. Вы без труда ее узнаете. Возможно, пока, вы не нашли идеальный образ, который заставит ваше сердце биться быстрее…
Алексей Коваль. Воины, пираты, цари, волхвы, ангелы, демоны, мудрецы, великаны… Персонажи легенд и сказок разных стран мира, путешествующие из одного эпоса в другой, материализованные в реальности по воле художника. Яркие как впечатления от пережитых приключений, разные как воспоминания. В центре экспозиции сказочно-магические куклы, выполненные в технике горячей эмали. Идея работать именно с эмалью возникла у Алексея после длительных поисков. Эта техника относится к элитарным, ювелирным видам искусства, поскольку требует длительного процесса обучения и подготовки. Алексей Коваль обучался горячей эмали несколько лет, изучая опыт китайских, итальянских, индийских мастеров, совершенствуя свои знания в путешествиях по миру.
Олег Педан кукольник, режиссер, сценарист, аниматор фильмов «Светлая личность», «Никого нет дома», «Ключ», «Домик для улитки» и др. Кажется, способен в каждой вещи увидеть душу, а с ней и будущий персонаж. Его фантазия и мастерство позволяют оживлять машинки для стрижки, сломанные часы, запчасти от механизмов, и даже вилки! Олег создает уникальные анимационные подвижные куклы.
Зима, весна, лето, осень, и снова зима….идут чередой независимо от наших пристрастий и пожеланий, сливаясь в едином потоке жизни и распадаясь на фрагменты воспоминаний. Сначала кажется, что ты никогда ничего не забудешь, но старые зарубки стираются, образуются новые, и только времена года все так же неизменно сменяют друг друга.
23-24 апреля в Мюнстере состоится необыкновенное событие — выставка кукол и мишек тедди «Кукольная весна» и TeddybärTotal. Только в эти дни куклы и плюшевые медвежата соберутся под одной крышей, чтобы рассказать друг другу и посетителям выставки свои истории.
На одном из стендов выставки можно будет увидеть экспозицию, которую представит галерея авторских кукол «Парсуна».
Более 10-ти украинских художников-кукольников представят свои художественные работы, выполненные в различных техниках и жанрах. Куклы из металла и дерева, пластика и текстиля создадут на стенде характерную киевскую атмосферу: смесь мистики и домашнего уюта.
Только тут можно будет увидеть уникальные анимационные подвижные куклы, созданные художником-мультипликатором Олегом Педаном, сказочно-магические куклы Алексея Коваля, выполненные в технике горячей эмали.
Куклы Насти Кравы, Татьяны Иносовой, Александры Король, Ирины Быстрицкой, Виктории Кукало, Алены Кузьменко, Виктории Цейтельман тревожат в душе далекое-далекое воспоминание о чем-то очень личном, трогательном и щемящем. О том, что взрослые так часто забывают. А детства много не бывает, как счастья, как любви, как нежности и чудес…
В Книге жизни вписаны истории каждого. Мысли, чувства, поступки, свершения любого из нас вплетены в общее кружево времен. Мы взаимосвязаны c нашими предками и потомками. Кто исповедует этот факт – тот способен читать знаки прошлого и осознанно жить сейчас. Язык искусства – лишь дверь…
Персональный проект «Fine Horsemen» Александра Левича, художника бесконечно влюбленного в, пожалуй, самых дивных и грациозных животных – лошадей.
Более двух десятков новых графических и живописных работ А. Левича – нерушимое единство всадника и лошади – открытое, стремящиеся к гармонии, полноте и слиянию в едином движении – вызывают реальные ощущения и переживания наездника, которые невозможно передать словами. Безупречная графика, прекрасные – всадник и лошадь живут и дышат, как единое целое – в ритме «Fine Horsemen».
Александр Левич
Родился в 1963 г. В Киеве.
В 1987 году окончил факультет живописи Киевского государственного художественного института (сегодня Национальной академии изобразительного искусства и архитектуры Украины мастерскую проф. А.М. Лопухова).
Принимает участие в выставках с 1987 г.
С 1990 года член Национального Союза Художников Украины.
Работы находятся в фондах Министерства культуры Украины, в корпоративных и частных коллекциях в Украине, России, Германии, США, Швеции и др.
В 1991 году в соавторстве с Акимом Левичем и Юрием Паскевичем принимал участие в создании памятника «Менора» в Бабьем Яру в Киеве.
Автор памятника «Узникам сырецкого лагеря» в Киеве, 1991 г.
В соавторстве с Александром Карунским — мемориальный знак «памяти Алексея Гриценко», Пунта дель Эсте, Уругвай, 1992 г.
Живет и работает в Киеве.
Александр Левич
Посвящается моему внуку Борису Чижмакову.
«Лошадка – это чуть ли не первая игрушка! Лошади были частью жизни. Лошадь была рядом всегда. Была другом, а для кого-то и последним другом. Приключения, открытия, парады, праздники, великие победы и чудесные спасения…
Они разные: большие, маленькие, сильные, хитрые, но всегда преданные. Преданные потому, что они лошади!
Сейчас лошади стали хобби, но они этого не знают и по-этому они такие же. И когда ты садишься в седло, – все легенды оживают. Все становится настоящим, а ты великим бесстрашным героем. И мир лежит перед ногами коня — прекрасный и покорный!
Маленький мальчик, еще не разговаривая, глядя на лошадь цокает язычком, подражая цокоту подков. Я езжу верхом с двенадцати лет и до сих пор не нахожу ничего прекраснее.
Смотреть на лошадь – само по себе огромное удовольствие. Самые интересные истории там, где есть лошади, самые красивые фильмы те, где есть лошади. Я хотел бы нарисовать все истории о лошадях… Увы, все невозможно, но хотя бы чуть-чуть. А когда ты подрастешь, я научу тебя ездить верхом. И у тебя будут уже свои истории».
Александр Левич
Киев. Март 2016 г.
Графіка Наталії Пастушенко – своєрідний світ безпосередніх, чуттєвих, відвертих фантазій, де панують яскраві життєрадісні експресивні кольори. Ти ніби потрапляєш по той бік веселки , де можеш розгледіти дивні речі, відчути мінливість грані між об’активною реальністю і захоплюючим світом казки.
«Свої роботи я відчуваю як особистий набір символів чи знаків, які важко іноді пояснити і самій собі. Частіше за мене це роблять глядачі. І тоді виникає своєрідна гра в загадку між мною і глядачем. Натхненням слугує що завгодно: побачений нещодавно сон, прочитана книга, випадково підслухана розмова, зустріч з друзями чи знайомими. Це ніби спроба намалювати щось зовсім не матеріальне, — почуття, враження, емоції,- але фігуративними засобами вираження.» (Н. Пастушенко).
Роботи художниці відрізняються стилістично одна від одної, адже не буває однакових снів і казок, як не буває двох однакових авторських ляльок. Зворушлива у своїй чудернацькій пластиці «Мальва» Ірини Кіршиної, без сумніву, зачаровує непідробно-щирим наївом та уособлює світле, життєрадісне начало в українському ляльковому мистецтві. Народження нового образу — це підсвідоме сприйняття реальності художником, яке віддзеркалюється в ляльковій істоті. «Сфінкса» Катерини Косьяненко — яскрава особистість, створіння міфологічне, вигадане, виліплене з мрій і спогадів та гаптоване почуттями. А «Шалам-Балам» Вікторії Кукало – яскраве марево, зворотній бік реальності , яку ми можемо відчути на дотик на незвичайній виставці графіки та ляльок «Потойбіч веселки».
Виставка мініатюри Олександри Король та живопису Ольги Соловйової
«ЛАБІРИНТИ ЧАСУ»
Виставка діє 12.02.-01.03
«Лабіринти часу» — поєднання романтичного настрою милих стареньких шафок лялькарки Олександри КОРОЛЬ і зворушливих живописних образів Ольги СОЛОВЙОВОЇ. Твори цих авторів об’єднує ніжне, ностальгічне відношення до теплих родинних спогадів, усталених сімейних цінностей, зворушливих людських стосунків. Це співзвучні твори, зроблені в одній дуже доброброзичливій тональності.
Олександра КОРОЛЬ — художник, майстер лялькової мініатюри. Киянка, психолог за освітою. Брала участь в виставках авторської ляльки та предметів мистецтва в Києві, Одесі, Львові, виставках мініатюри та лялькових будинків в Італії та Нідерландах. Створює ляльки з паперклею та румбокси — «лялькові будиночки» та «лялькові мініатюри» з найрізноманітніших матеріалів. За твердженням фахівців, в Україні ніхто більше цього не робить, хоча в Європі подібні лялькові будиночки досить популярні. В галереї «Парсуна» румбокси Олександри КОРОЛЬ експонуються вперше.
Інтер’єрні мініатюри Олександри Король оригінальні, вони привертають до себе увагу ретельністю виконання, тотожністю зі справжнім «великими» інтер’єрам. В них точно, до ілюзорної подібності відтворено хатні, найчастіше вінтажні речі: шафки, до шафок та поличок додаються милі старі фото, інтер’єрні дрібнички — орнаментовані килимки, білі серветочки, гаптовані в техніці «рішельє», плетені кофтинки, взуття. Відтворені куточки інтер’єру насичені яскравими жанровими моментами, сповнені спогадами, відчуттями теплого, душевного простору рідної домівки. Мініатюри майстрині споріднені з театральними макетами, в яких не тільки подається просторове рішення, а й відображається образ вистави її дух, стиль. Ще у авторки є дуже веселі, незвичні об’ємні (3D!) «міні натюрморти» у голландсьму стилі, де до фантастичної ілюзорності імітуються овочі та квіти.
Олександра Король демонструє оригінальні вінтажні лялькові мініатюри, в яких здаються незбагненними поєднання меленьких розмірів і повна ілюзія справжності предметів!
Ольга СОЛОВЙОВА — живописець. Живе і працює у Києві. Член НСХУ, з 1991 року бере участь у всеукраїнських та міжнародних художніх виставках. Навчалася у Донецькому державному художньому училищі (1980-84), НАОМА (1989-96, майстерня монументального живопису професора Миколи Стороженка).
Здавалося б, при такій ґрунтовній та різнобічній професійній освіті, в творах Ольги Соловьової повинні відчуватись мистецькі впливи і стилістичні нашарування. Однак художниця не вдається до прямих стилістичних наслідувань. Їй вдається досягати гармонійних компромісів між впевненою авторською неповторністю і ледь помітними цитуванням.
Картини Ольги Соловйової мають свій виразний творчий стиль, прості, душевні мотиви. В них присутні гранична ніжність і пронизлива беззахисність. Невизначеність простору, натяк на перспективу дозволяють об’єктам «зависати» у повітрі, що надає їм легкості та ірреальності. Художниця зрідка зображає конкретний мотив. Превалює невизначеність місця, певна анонімність фігур, облич, натяки, аналогії, спогади, метафоричність. Всі зображення підкорені ностальгічним настроям. Легкий, прозорий живопис зі стафажними людськими фігурками, емоційними нашаруваннями, напівзмитими абрисами предметів — візитівка художниці. Іноді такий олійний живопис стає схожим на акварель з напівпрозорою вібруючою живописною поверхнею. Як правило, Ольга Соловйова працює в легкій холодній блакитній гамі без контрастів та зайвої багатокольоворості. Всі ці мистецькі моменти роблять картини художниці надзвичайно щирими та незабутніми.
Твори Ольги Соловйової зберігаються: Лінкольн центр (США), Президентському Палаці (Словакія), Чернігівському музей сучасного мистецтва «Пласт-Арт», Музеї Спішської Капітули та у Замках Топольчанки та Мойміровці (всі – Словакія).
Лідія Гурська, мистецтвознавець, член НСХУ
Принцеси з інфантами, каруселі з карамелі, пряникові будиночки і розумні коти. Ці герої, всупереч очікуванням, мовчазні і зосереджені, помірковані і невагомі, на межі зі здатністю літати. Атмосфера більшості картин Сергія Пріня підкреслено карнавальна — маски і виряджені, блазеньські королі і королеви, втрата відчуття часу і, як наслідок, готовність щомиті підмінити дорослих дітьми. Рух — головний сюжет цих картин — кружляння-плавання, самоцінне обертання на місці, замість зв’язного сюжету — сценки, змонтовані за принципом циркового параду-аллє. Досить просто натякнути, що секрет їх не такий простий, як здається, — у кожної головоломки є своя таємниця, як у справжньої принцеси.
Галерея літературних грацій Насті Крави оточує її розумника -філолога – стильного денді в помаранчевій сорочці і джинсах-дудочках. Навідалися до нього героїні літературних творів кінця XIX — початку ХХ століття: задумлива, сумна Джейн Ейр з книгою в руках і легка весела французька куртизанка Пампушка в смугастому корсеті. Ніжна закохана Жизель, боса, в білій сукні. Саме така, якою її міг би зобразити Генріх Гейне, переказуючи легенду про нещасних наречених. Дівчина присіла на підлогу і розгорнула лише їй одній видиму записку, текст якої проступив на грудях і нозі у вигляді модних зараз тату. Негритянка Кассі з «Хатини дядька Тома» з немовлям на руках, судячи зі спокійного безтурботного виразу її обличчя, — живе десь в Канаді, далеко від рабства і беззаконня.
І навіть баба Мазай у спідниці- запасці якої затишно влаштувалася компанія зайців. Так-так, саме баба,а не дід. Адже для того, щоб врятувати зайців, не обов’язково бути чоловіком. Саме образ сильної жінки, що міцно стоїть на землі і впевнено дивиться в далечінь, близький нашому менталітету. Взяти хоча б нашу національну героїню Роксолану, що зуміла підкорити чоловіка, який завоював півсвіту.
До речі, не виключено, що і сама Роксолана, вона ж Настя Лісовська присутня тут. Тільки зовсім юна, ще до всіх своїх пригод. Придивіться! Чи не вона те руде дівчисько, з вперто кирпатим підборіддям і кісками-дрібушками на маківці?
Хочеться вірити Сергію Приню і Насті Краві і думати, що люди літають, коти посміхаються, а каруселі та любов — найважливіше, що тільки може бути на світі.
