Выставки

Добавлено:
08.05.2015
Категории:

Пилигримы

Posted: 08.05.2015
Pilgrims

Выставка эмалей Алексея Коваля и скульптуры Александра Кузьмина

«Пилигримы»

с 15.05.15 по 14.06.15

Воины, пираты, цари, волхвы, ангелы, демоны, мудрецы, великаны… Персонажи легенд и сказок разных стран мира, путешествующие из одного эпоса в другой, материализованные в реальности по воле художника Алексея Коваля и скульптора Александра Кузьмина. Яркие как впечатления от пережитых приключений, разные как воспоминания. Галерея «Парсуна» собрала этих удивительных пилигримов фольклора под одной крышей.

Добавлено:
25.04.2015
Категории:

Парсуна

Posted: 25.04.2015
7

Виставка живописи Давида Шарашидзе и

авторских кукол украинских художников.

«Парсуна»

17.04 — 10.05

1 и 2 мая галерея работает с 11 до 17.

Мы благодарим  художников:

Калинину Е., Бондюхову В., Косьяненко Е., Руденко М., Кузьменко А., Лавренчук В., Ворошилову А., Кукало В., Иносову Т.

Пирожок А.,  Мендель В. — за участие в выставке.

 

 

Добавлено:
21.04.2015
Категории:

Парсуна

Posted: 21.04.2015
Parsuna

16  квітня  в галереї “Парсуна“ відбулось відкриття виставки живопису Давіда Шарашидзе

та авторської ляльки українських художників лялькарів.

Авторські ляльки для виставки надали художники-лялькарі:
Калініна К., Бондюхова В., Крава А., Косьяненко К., Руденко М., Кузьменко О., Лавренчук В., Ворошилова А., Кукало В., Іносова Т., Пірожок А., Мендель В.

Колектив галереї Парсуна вдячний художникам і гостям виставки!

Окрема подяка Євгену Чорному за чудові фото!

Запрошуємо відвідати галерею.

Виставка триватиме до 10 травня.

 

 

Добавлено:
11.04.2015
Категории:

Парсуна

Posted: 11.04.2015
David Sharashidze

Запрошуємо відвідати

виставку живопису Давіда Шарашидзе та

авторських ляльок українских художників

«Парсуна»

17.04 — 10.05

afisha

Добавлено:
11.04.2015

Парсуна

Posted: 11.04.2015
Sharashidze David

Виставка живопису Давіда Шарашидзе та

авторських ляльок українських художників.

«Парсуна»

17.04 — 10.05

Парсуна — один із ранніх піджанрів портрету, що розмістився на межі сакрального та світського мистецтв і набув поширення у Східній Європі у XVI–XVIII століттях. Просуваючись із заходу до України, парсуна втрачає життєподібність та барокову динаміку, натомість набуває ознаки іконографічної площинності, умовності та фольклорної декоративності, із світського портрету поступово перетворюється на портрет-алегорію. У своєму східному прочитанні парсуна стає піджанром портрету, що переступає власні історичні рамки. Нині це поняття може позначати узагальнений образ людини, за допомогою якого художник намагається виразити певну світоглядну філософію, створити певний комунікативний простір.

Саме у такому специфічному розумінні поняття «парсуна» досконало підходить для позначення циклу живописних робіт Давіда Шарашидзе. Образи людей з’являються у його доробку ще на початку 1990-х і досі залишаються однією із улюблених тем, проходячи разом із художником усі етапи розвитку індивідуального творчого стилю: від барвистих, майже імпресіоністських робіт, написаних широкими розкутими мазками, до лаконічних, вигладжених полотен, де вже не залишилось, напевно, нічого зайвого — композиція і стиль вивірені практично із математичною точністю. І як би не хотілось глядачам уявляти множину жіночих постатей із полотен Давіда у якості присвяти дружині художника, правда у тому, що люди на полотнах Шарашидзе — не конкретні персонажі, але алегоричні образи.

«Коли я зображую старе місто чи букет квітів, йдеться не про конкретну вулицю у Тбілісі або про певну рослину, а про образ міста, образ квітки, — розповідає художник. — Так само із зображеннями людей. Головне — це настрій, який я хочу створити. Йому підпорядковані композиція, колорит і символіка. Я не люблю неспокій — в житті і на картинах, завжди стараюсь звільнити картини від усього зайвого, прибрати усе, що можна прибрати. Створити простір для усамітнення та набуття внутрішнього спокою». У художньому просторі, створеному Давідом, панує вишуканий аскетизм, тут достатньо місця і тиші для появи нових ідей.

Портрети-парсуни ДавідаШарашидзе іноді поверхнево порівнюють із роботами Амедео Модільяні. Цей, безперечно, видатний італієць вже більш ніж століття утримує монополію на видовжені жіночі силуети у європейському живописі, хоча таке трактування людського тіла поширене у фольклорному мистецтві багатьох народів. Модільяні, наприклад, надихався африканською дерев’яною скульптурою, у той час як Шарашидзе виходив із грузинської народної традиції. При більш ґрунтовному розгляді творчості двох художників відкривається ще більше розбіжностей у стилістичному та емоційному наповненні їх творів. Роботи Модільяні, насамперед, несуть портретні риси, зображують конкретних людей досить тілесно та експресивно, його полотна характеризує майже болісна динаміка, відчуття нестачі, відвертість, навіть провокація. Роботи Шарашидзе — це не зовсім портрети, але парсуни. Навіть якщо натхненням для образу художникові слугувала якась конкретна людина, стан спокою, самозаглиблення робить усіх зображених персонажів схожими між собою. Образи Шарашидзе на перший погляд можуть здатися меланхолійними, але насправді вони перебувають у медитативному стані, передаючи відчуття спокою у погляді, у позах, у статичній композиції всього твору. Вони самозаглиблені і самодостатні, хоча простір полотна часто дозволяє і навіть запрошує глядача приєднатися до цієї мовчазної медитації, не для полеміки, але для спільної насолоди тишею і простотою.

Певна діалогічність присутня у роботах Шарашидзе на тему грузинського застілля. Звісно, при розгляді цієї частини творчого доробку художника, першими виникають асоціації між застіллями Давіда Шарашидзета бенкетами у Ніко Піросмані. Втім трактування майже ідентичної теми у цих двох художників абсолютно різне. Застілля Піросмані — це гучний бенкет, веселощі і свято, стіл у Шарашидзе — місце для тихої неспішної бесіди, для читання поезії, розмов про мистецтво. Саме тому на його столі немає нічого, окрім фруктів та вина — це застілля покликане втамувати не фізичний голод, але інтелектуальну спрагу. Загальний стіл стирає відмінності між людьми різного віку та соціального стану, він об’єднує, спонукає до жвавого, але шанобливого обговорення найрізноманітніших тем та ідей. Стіл на роботах Шарашидзе завжди одним боком повернений до глядачів, активно закликаючи нас увійти у зображену ситуацію, попрактикуватись у філософській дискусії у теплій компанії за келихом «Сапераві».

Іванна Стратійчук, мистецтвознавець

David Sharashidze

Давід Шарашидзе
Народився в 1959 р. у Тбілісі, Грузія.
У 1986 р. закінчив Тбіліський державний університет.
З 1993 року живе і працює в Києві.
Працює у галузях живопису, левкасу, графіки, дизайну.
Роботи знаходяться в арт-центрі ім. Ротко (Латвія) та приватних колекціях Бразилії, України, Грузії, Литви,
Росії, США. Нідерландів, Великобританії, Франції, Австралії, Норвегії, Польщі, Німеччини, Італії, Іспанії,
Фінляндії, Чехії, Канади.
David Sharashidze
Born in 1959 in Tbilisi, Georgia.
In 1986 graduated from Tbilisi State University.
Since 1993 lives and works in Kiev.
Works in painting, gesso, graphics and design.
Works are in art center im.M. Rothko (Latvia) and private collections in Brazil, Ukraine, Georgia, Lithuania, Russia
and the United States. Netherlands, the UK, France, Australia, Norway, Poland, Germany, Italy, Spain, Finland,
Czech Republic, Canada.

 

Добавлено:
07.03.2015
Категории:

Ковчег

Posted: 07.03.2015
выставка "Ковчег"

3 березня в галереї “Парсуна“ відбулось відкриття виставки живопису Леоніда Берната та авторської ляльки українських художників лялькарів.

Колектив галереї Парсуна вдячний художникам і гостям виставки!

До 7 квітня Ви маєте можливість побачити живопис Леоніда Берната — дивного казкаря,  вразливого, дотепного, наскрізь уявного художника.

Леонід Бернат створює світ, який значно кращий за реальний.

 

 

Добавлено:
27.02.2015
Категории:

Ковчег

Posted: 27.02.2015
Leonid Bernat

Выставка живописи Леонида Берната и

авторских кукол украинских художников.

«Ковчег»

с 04.03.15 по 07.04.15

«Доброта — это качество, излишек которого не вредит», — утверждал когда-то Джон Голсуорси. И как бы дерзкое современное искусство ни пыталось по этому поводу иронизировать, именно душевные картины действуют на нас, словно успокоительная микстура.

 

Такие полотна моментально остаются на сетчатке глаза. Они греют каким-то неведомым теплом, а потом даже являются во сне. И очень хочется такую картину разобрать на запчасти, как музыкальную шкатулку, или хорошенько потрясти вверх тормашками, чтобы из нее выпала какая-либо подсказка, наконец-то все объясняющая. Работы киевского художника Леонида Берната, на удивление, взламывать не хочется. Из боязни, что их смысл упорхнет, как красивая бабочка. И это будет вдвойне обидно, ведь его удивительные и загадочные персонажи кажутся знакомыми и близкими. Они умиротворенно взирают со своих дивных параллельных миров, будто добрые волшебники из любимых детских сказок. Но это лишь первое впечатление от работ художника. Если копнуть глубже, его левкасы откроют богатые метафоры, сакральные аллюзии и философские размышления, которые автору удается выражать мягким языком живого цвета и светящейся фактуры. Как восточный мудрец, Бернат ненавязчиво гармонизирует пространство вокруг себя, задорно искажает действительность, если она чересчур серьезна, и изящно румянит ей щеки, если она излишне бледна. Впрочем, как выяснилось, искренность и легкость — это не только художественная манера автора, но и его внутреннее мироощущение.

Лейтмотивом выставки стала двухметровая инсталляция — «Ковчег». Как-будто открытая дверца, подвешенная к стене за массивное железное кольцо. Посредине этой дверцы — огромная книга, а может икона, на которой изображен лик. На фигурной поверхности находится большое количество деревянных зверушек, которых сотворил великолепный мастер — Иван Федорович Ной.

На вопрос, как Вам удается создавать такие на редкость светлые работы и сохранять внутренний оптимизм, — Леонид ответил: «Знаете, я даже ничего специального для этого не делаю. Мне от рождения достался жизнерадостный характер. Потом это чувство отшлифовалось в книжной графике, в частности, в детской иллюстрации. Я не против жесткой подачи в искусстве, но сегодня мир и без того переполнен агрессией, а мне вовсе не хочется играть в одни ворота.»

Ольга Бирзул  DOMUS DESIGN

Leonid Bernat

Леонид Бернат родился в 1962 году в Киеве. Окончил Республиканскую художественную школу им. Т. Г. Шевченко, затем в 1990 году — факультет графического дизайна Национальной академии изобразительного искусства и архитектуры. С 2000 года — член Национального Союза художников Украины. Иллюстрировал детскую литературу, в частности, книги Агнии Барто. Оформил первые публикации украинского писателя-драматурга Богдана Жолдака.

Персональные выставки:

1995 – галерея «Нэф», Киев,Украина

1997 – галерея «Sud», Магдебург, Германия.

1999 – «Дух Иконы», галерея «Gala Galerie», Магдебург, Германия

2004 – «Левкасы», галерея «Coal Harbour», Ванкувер, Канада

2005 – «Сорок три», левкасы. Галерея современного искусства «Арт-блюз», Киев Украина

2006 – «Крылья», левкасы, живопись, фотография. Галерея современного искусства «Арт-Блюз» Киев Украина.

2007 – галерея «Ленин», Запорожье, Украина

2008 – Международный художественный фестиваль «Арт-Киев» (каталог)

2009 — Выставка « Химеры острова Лидо», галерея «Парсуна», Киев, Украина

2009 – Проект «Світ Левкасу», Украинский Дом,

международний фестиваль «Fine-Art-2009»

Его работы выставлялись в Германии, Австрии, Канаде, США, Болгарии и России.

Живет и работает в Киеве.

Добавлено:
14.02.2015
Категории:

Аттракцион

Posted: 14.02.2015
vistavka attraktion

Выставка «Аттракцион» .

Режиссер, сценарист, мастер объемной анимационной куклы Олег Педан и художник-постановщик Игорь Котков закончили работу над новой короткометражной картиной «Аттракцион».

Декорации и героев нового фильма можно увидеть на выставке до 28 февраля.


 

Игорь Котков — родился в 1961  году. Окончил РХСШ, а затем – Художественную академию в Киеве. Много лет проработал художником-постановщиком на киностудии «Укранимафильм», создавая мультфильмы для взрослых. Художник-постановщик в кукольных фильмах: «Ключ», «Домик для улитки», «Светлая личность», «Никого нет дома», «Самый маленький», «201-ая», «Аттракцион» и т.д. Его живописные работы находятся в «Музее современного искусства Украины» и частных коллекциях Украины, России, Германии, Великобритании, США, Канады.

Олег Педан — режиссер анимационного кино. На студии «Укранимафильм» с 1990 года. Работал кукольным  мастером и декоратором у Анатолия Трифонова, аниматором у Евгения Сивоконь, Нины Марченковой, Степана Коваля. В1999 году снял режиссерский дебют «Железный волк» (совместно с  Н.Марченковой, приз «Лучший фильм для детей» на МКФ «Крок -99»). В 2001году снял фильм «Светлая личность» — призы на МКФ «Молодость-2001», «Золотой витязь». Автор 15 сценариев. В 2002 году два его сценария получили второе и третье место на конкурсе, который  проводил  Международный фонд «Відродження». Работы находятся в частных коллекциях.

Добавлено:
05.02.2015
Категории:

Аттракцион

Posted: 05.02.2015
Аттракцион

Что наша жизнь? Игра? Театр? Режиссер, сценарист и мастер-кукольник Олег Педан считает, что это «аттракцион» – аппарат, за некую плату выдающий вариант развития событий. Не устроил результат – начни сначала, достаточно бросить в щель следующую монетку. Главное, найти ее в кармане.

Игра и жизнь тесно переплетены в новом анимационном фильме Педана, который так и называется «Аттракцион». Мультипликатору, по его словам, впервые удалось написать сценарий, где с одной стороны ничего особенного не происходит, а с другой – за восемь минут проходит жизнь.. При этом присутствие главного героя в картине ощущается, но его целиком в кадре нет. Он тоже наблюдатель, зритель видит происходящее его глазами.

Действие начинается утром, зимой, в детстве — с войны снеговиков…

Несмотря на несколько пессимистичный, философский сюжет, персонажи Олега Педана не теряют своего обаяния, остаются милыми, позитивными. Им хочется сопереживать. К ним можно будет прикоснуться в галерее «Парсуна», где со второй декады февраля и будут представлены герои новой анимационной картины. Круглые дома-башни и угловатые деревянные горожане, автомобили и участники баталий – снеговики. И, конечно же, плюшевый мишка, по сюжету часто сидящий на руле велосипеда, – верный спутник хозяина, некий символ детского восприятия. Фактически он – проекция главного героя в мультипликационной вселенной: глазки-бусинки, трогательный красный шарфик с сине-желтыми полосками.

На вопрос о том, что в фильме было сложнее всего сделать, Педан отвечает: «Написать сценарий. Что же касается декораций, тут материал сам трансформируется в образы. Я никогда не загадываю: сшить облака из носков. Тогда нужно во что бы то ни стало выполнить задумку. Наоборот, вижу что-то и понимаю во что оно может превратиться: попался синтетический шпагат – получились деревья, было полведра мелочи – сняли море денег», – резюмирует мультипликатор.

Настраивают на лирический лад и представленные здесь же на выставке картины художника-постановщика Игоря Коткова. Некоторые написаны специально к «Аттракциону». Например, «Прибытие» – тревожный пейзаж в серо-пурпурных тонах. По волнам навстречу полной луне скользит двухмачтовый парусник. Мишутка за штурвалом. До берега недалеко. Небо освещает последний луч закатного солнца. Справа по борту осенний прибрежный парк. Он пуст. Глядя на картину, возникает ощущение, что каждый, плывущий по волнам жизни, одинок.

Будто стоп-кадр из мультфильма и работа «Зимняя война» – солдаты-снеговики, снежные танки и самолеты собираются атаковать снежную крепость. Равны ли силы, готовы ли к обороне защитники цитадели, зритель решает сам. Мы видим армии накануне сражения. Перемирия не будет, но придет весна, — настанет конец войне, снежные полки растают.

Монтаж «Аттракциона» почти завершен, и мультипликаторы уже обсуждают новый фильм о бракованной кукле, которая ожила и даже кого-то спасла. Но это уже совсем другая история.

Марина Брикимова

Аттракцион

Добавлено:
23.01.2015
Категории:

Коли…

Posted: 23.01.2015
Коли...

Дорогі друзі!
Колектив галереї Парсуна вдячний художникам і гостям виставки «Коли…».

Запрошуємо відвідати світ «чарівного лісу» та роздивитися «родинні світлини»!

Виставка триватиме з 22.01.15 по 05.02.15

Кераміка О. Гаврилової та графіка Н. Онищенко.

Онищенко Надія народилась в Києві. Закінчила   Державну художню школу ім. Т.Г.Шевченка, Національну Академію мистецтв та архітектури, (майстерня професора А.В. Чебикiна).

Учасник 25 пленерів, фестивалів, як міжнародних так і українських.

Основні напрямки: графіка, живопис, ленд арт, лозоплетіння, мозаїка.

Нагороди: 2002 — Грант президента України для талановитої молоді;

Fine ArtsInter national Contest 2006; ” Antonio Gualda-composer” organized by the CulturalAssociation «ValentinRuizAznar», Гранада, Іспанія (друга преміяграфіка) 2011 – перше місце у номінації вільна техніка — третє місце у Номінації:Живопис. Форум творчої молоді м.Києва. Роботи знаходяться в колекціях : Національної Академії Мистецтв та Архітектури, Paintingand Sculpture Museum Association, Стамбул, Турція Museum of Malborkcastle, Польща Museum ofsmallarts, Малазія Cultural Association «ValentinRuizAznar», Гранада, Іспанія Collection of The University of Iowa, Austin, Техас, США Museum of Engraving Castellodei Paleologi – Acqui Terme, Італія Federation Gallery, Ванкувер, Канада The House of Culture of Guadalupe,Мексика Casade Culturade Xativa, Valencia, Іспанія Art Collection Library Italian Alpine Club, Milan, Італія Taller Galeria Fort, Cadaques, Іспанія Museum Florean, Румунія Museum Zwijgershoek, Sint-Niklaas, Бельгія.

 

Гаврилова Ольга  народилась в місті Києві. Закінчила Київський Художньо-промисловий технікум. Відділення ДПМ, кафедра художньої кераміки, та Львівську Національну Академію Мистецтв Відділення ДПМ, кафедра художньої кераміки. З 2006 р.- член об`єднання молодих художників і мистецтвознавців НСХУ, декоративного віддлення.

Брала участь у мистецьких симпозіумах: Артистичне Літо в Кжижові (Кшижова Польща 2005) Симпозіум гончарства (школа гончарства Шеле Польща 2005) Міжнародний фестиваль кераміки Херсонеський Равлик NONSTOP 5 (Севастополь 2005), Міжнародний симпозіум «Міні-кераміка 2007» (здобула перемогу у номінації «Найкращий задум»), Міжнародний керамічний симпозіум (Литва, Більоніс 2007), Космацькі майстри(Космач 2008) «Біле дерево» (Славсько 2009), «Біле дерево» (Славсько 2010), третій всеукраїнський симпозіум «УКРАЇНА СОБОРНА» (2010), Перший міжнародний симпозиум «Остров Кастрополь» (2010)
З 2008 року співпрацює з українськими видавництвами.
Автор ілюстрацій до книжки, переможця
 IX Міжнародного конкурсу країн-учасниць СНД «Мистецтво книги» в номінації «Книга для дітей та юнацтва» , конкурсу «Краща книга України» в номінації «Світ дитинства» . Роботи знаходяться в приватних колекціях України та закордоном.

Ольга та Надія